Національні традиції – це душа народу, поки вони передаються від батька до сина – живе та квітне Україна. Звичаї традиційного українського весілля – це відображення історії нашої країни.
Аналізуючи те чи інше дійство, зазираючи глибше в його походження та значення, розумієш – українське весілля пов’язане з релігією, як православною так і з язичництвом на Русі.
Дуже вплинуло на традиції звичаєве право, тому у кожному регіоні є свої особливості ходу весілля. Раніше все це яскраве, та напрочуд гарне дійство тривало цілий тиждень (зазвичай з середи по вівторок наступного тижня).
Його можна поділити на три основні частини:
• Перед весільна частина.
• Святкова весільна частина.
• Після весільна частина.
Кожна з цих частин характеризуються особливими звичаями. Так ПЕРЕД ВЕСІЛЬНА частина включає в себе: змовини (домовляння), сватання, заручини, оглядини, випікання короваю і дівич-вечір (гадання, прикрашання весільного дерева, плетення вінків, заплітання коси).
СВЯТКОВА ВЕСІЛЬНА ЧАСТИНА складається із запросин, вінчання, обдарування, посаду молодих на кожух, розплітання коси, одягання чіпця, розподілу короваю, перевезення посагу, перезви, рядження та інше.
ПІСЛЯ ВЕСІЛЬНА ЧАСТИНА складається з обрядів прилучення невістки до хати молодого.
В кожному регіоні України весілля святкувалося по-різному.
Наприклад: під час весілля на Слобожанщині у дворі молодого розводили костер, молода роззувала молодого, а той граючись бив її холявою по спині. На Лемківщині були великі перед весільні вечірні гуляння молоді, а на Гуцульщині хлопцям заборонялося женитися до 23-х років, та й косу дівчині розплітали тільки після ночі проведеної в коморі вже зі своїм чоловіком. На Поділлі під час заручин пов’язували хустку на руки молодим.
Хід весільного дійства в кожному регіоні свій. Неймовірна краса весільних пісень, любов та шана хліба, батьків, власного краю – це те, що характеризує традиційні українські звичаї, та й об’єднує нашу велику, неймовірно прекрасну Україну.
Автор: Рихлюк С.В.
